"Шосте відчуття" (1999) , той самий фільм, де поворот наприкінці змушує вас переглянути все ще раз… Пам’ятаєш той стан, коли світ виглядає знайомим, але щось у ньому не те? От саме на цьому химерному ґрунті і грає М. Найт Ш’ямалан — режисер, який одного разу вистрілив так, що досі всі чекають другого пострілу того ж калібру. "Шосте відчуття" — це не просто фільм із твістом. Це твіст із фільмом навколо себе . Атмосфера постійної тривоги, дитина, яка бачить більше, ніж хотілося б навіть священнику, і психолог, який... ну, знаєш, що з ним було. 👻 Сюжет і зачіпка (спойлер-фрі, поки що) Доктор Малкольм Кроу — дитячий психолог із відчуттям провини за пацієнта, якому не допоміг. Його новий випадок — Коул , дев’ятирічний хлопчик, який каже страшне: «Я бачу мертвих людей» . І бачить він їх не у TikTok чи Instagram, а цілком наживо. Спершу це виглядає як трилер про дитячу травму, але згодом — як повноцінний психологічний горор із моментами, коли ти боїшся кліпати. І коли...